Не тепер і не колись, а мабуть, ще в ті часи
Як сам цісар під стіл пішки ходив
Не в чужій країні, а в зеленій Верховині народився
У селі Три Пеньки нічогенький хлопчик
Десь так кілограмчиків за п’ять
Назвали його Григором на честь небіжчика діда
А як уродився, на хрестинах після третьої чарки
За давнім карпатським звичаєм
Стали йому до рук різні предмети тицяти
Ану, що візьме малий, то те з нього й вийде»
Немовляті підносили і хліб, і сокиру, і Святе Письмо
Але воно, нерозумне
Зупинило свій вибір на відьмацькій люльці
«Доки гості пили та співали», малий Пинтя
Посмоктуючи люльку своєї нанашки, заснув